Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.10.2015 року у справі №6/291
Ухвала КГС ВП від 18.04.2018 року у справі №6/291
Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №6/291

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 6/291

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Пільков К.М., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 (головуючий суддя: Смірнова Л.Г., судді: Чорна Л.В., Кропивна Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг"

про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 6/291 за новивиявленими обставинами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроліяжирпром",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М.",

про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

29.04.2009 до Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Імека- Консалтинг" (позивач у справі, ТОВ "Імека- Консалтинг") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд" (відповідач у справі, ТОВ "Святошинінвестбуд"), Відкритого акціонерного товариства "Укроліяжирпром", як третьої особи на стороні відповідача, про визнання права власності на будівельні матеріали в сумі 4998288,40 грн. (а.с. 8-10).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що він, на підставі договорів про відступлення права вимоги від 01.03.2009, набув право вимоги до відповідача - ТОВ "Святошинінвестбуд" на оплату робіт, виконаних за підрядним договором №508/1 від 19.05.2005, укладеним між ТОВ "Укоінвестбуд" та ТОВ "Святошинінвестбуд", та за підрядним договором №7 від 01.08.2005, укладеним між ТОВ "Святошинінвестбуд" та ТОВ «Литий камінь».

22.06.2009 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову та просив визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва адміністративного центру за адресою: м.Київ, вул.Командора Уборевича, 5, будівельною готовністю «нульовий цикл» (фундамент) вартістю 4998288,40 грн. та стягнути з відповідача ТОВ "Святошинінвестбуд" на його користь судові витрати. (а.с 68-70).

Ухвалою від 22.06.2009 місцевий господарський суд залучив до участі у справі в якості іншого відповідача ТОВ "Укроліяжирпром".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 позовні вимоги позивача задоволено повністю. За Товариством з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва адміністративного центру за адресою: м. Київ, вул.Командора Уборевича, 5, будівельною готовністю «нульовий цикл» (фундамент) вартістю 4998288,40 грн. (а.с.81-84).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 апеляційну скаргу ВАТ «Укроліяжирпром» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 у справі № 6/291 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 у справі №6/291 скасовано. В позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Колсантинг" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі № 6/291 та додаткову постанову цього ж суду від 07.07.2015 скасовано повністю. Апеляційне провадження щодо здійснення перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009, припинено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі № 6/291.

15.06.2016 Київським апеляційним господарським судом у справі №6/291 була винесена постанова, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 у справі №6/291 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 у справі № 6/291 скасовано. Прийняте нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

25.01.2018 Позивач звернувся до апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 за нововиявленими обставинами, в якій просив заяву задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасувати та припинити апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 6/291 відмовлено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 6/291 залишено без змін.

28.03.2018 (згідно реєстраційним штампом КАГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 6/291 до Касаційного господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2018 касаційну скаргу у справі № 6/291 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Суховий В.Г. - головуючий, Міщенко І.С., Берднік І.С.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 16.04.2018 заяви суддів Сухового В.Г. та Берднік І.С. про самовідвід у справі № 6/291 задоволено.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" у справі № 6/291 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Кушнір І.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Пільков К.М.

Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 ГПК України, доводи скаржника визнано неповажними, оскільки дата отримання оскаржуваної ухвали не підтверджена належними доказами, а саме, інформацією Укрпошти, конвертом з відбитком календарного штемпелю про отримання позивачем копії оскаржуваної ухвали; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 17.05.2018.

16.05.2018 скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02.05.2018 подано клопотання про долучення до справи додаткових документів та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

04.06.2018 суд постановив ухвалу, якою заяву позивача про поновлення строку для подання касаційної скарги задоволено та ухвалено про здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 25.06.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що ухвала апеляційного суду була ухвалена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням матеріального права.

Крім того скаржник вважає, що апеляційний суд не взяв до уваги лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції міста Києва від 28.12.2017 за №10/26-3/2812/05, з якого вбачається про відсутність у ТОВ "Фірма "Т.М.М." майнових прав на спірний об'єкт будівництва. Вищевказана обставина, на думку скаржника, є нововиявленою та спростовує висновки, викладені в постанові апеляційного суду від 15.06.2016.

Також вважає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове про відмову у позові, неправомірно прийняв та задовольнив апеляційну скаргу особи -ТОВ "Фірма "Т.М.М.", яка не брала участі у справі, оскільки рішення суду жодним чином не впливає на права та інтереси ТОВ "Фірма "Т.М.М.", тому останнє не могло бути суб'єктом апеляційного оскарження.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким заяву позивача про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 за нововиявленими обставинами задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Відповідно до ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто, підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Як на нововиявлену обставину в даній справі позивач посилався на лист від 28.12.2017 за №10/26-3/2812/05 Департаменту державної архітектурної-будівельної інспекції міста Києва, в якому останній відповів на запит адвоката Позивача, що замовнику будівництва Відкритого акціонерного товариства "Укроліяжирпром" було видано дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт щодо "Будівництва адміністративно-офісного центру "Укроліяжирпром" на 180 робочих місць і бібліотеки на 20 тис томів на вул. Командарма Уборевича, 5, в м.Київ" від 24.05.1999 №125-Лн/Т. Термін дії дозволу визначено до 08.04.2006.

Як вказував позивач, жодних дозволів після 2006 Відкрите акціонерне товариство "Укроліяжирпром" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." не отримували, тому позивач вважає, що ТОВ "Фірма "Т.М.М." не набуло майнових прав на спірний об'єкт будівництва.

Разом з тим, апеляційним судом вірно зазначено, що зазначені обставини не спростовують фактів, які покладено в основу постанови апеляційного суду. В постанові, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" просить переглянути в своїй заяві, підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 було те, що договір відступлення права вимоги від 01.03.2009, укладений між ТОВ "Укрінвестбуд" та ТОВ "Імека Консалтінг", не мав юридичної сили, оскільки первісний кредитор відступив право вимоги за договором № 7 від 01.08.2005, стороною якого не був, тобто, відступив право, яке йому не належало.

Отже, обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, жодним чином не спростовують висновку апеляційного суду та не можуть бути підставою для скасування постанови від 15.06.2016.

Крім того, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій.

Як було вірно зазначено апеляційним судом, інформація яка міститься в листі від 28.12.2017 №10/26-3/2812/05 Департаменту державної архітектурної-будівельної інспекції міста Києва перебуває в загальному доступі, отже позивач мав право подати його як доказ на момент розгляду справи, звернувшись з відповідним запитом до Департаменту державної архітектурної-будівельної інспекції міста Києва.

Також, в постанові Київського апеляційного господарського суду, яку заявник просить переглянути, зазначено, що 24.05.1999 ВАТ "Укроліяжирпром" отримав дозвіл Управління державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва на виконання будівельних робіт № 125-Лн відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним Управлінням архітектури та містобудування за № 508 від 28.12.1996 строком дії до 31.07.2001 з послідуючим продовженням на 2002-2006. Отже, обставини, на які посилається заявник, були встановлені апеляційним судом під час слухання справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імека-консалтінг" у своїй заяві про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 посилається на вже встановлені обставини, які не є істотними для справи.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-консалтінг" направлена лише на переоцінку судом вже оцінених обставин у даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що оскаржену у справі ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 ухвалено із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу апеляційної інстанцій - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі ухвалу апеляційної інстанції, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі №6/291 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді К. Пільков

Г. Мачульський